-а, ч.
Селянин, що відробляв панщину; кріпак.
Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»
I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИ... смотреть
ПАНЩА́ННИК, а, ч., іст.Селянин, що відробляв панщину; кріпак.Давні панщанники понаставляли вуха та слухали Берка (І. Нечуй-Левицький).
-а, ч. Селянин, що відробляв панщину; кріпак.
панща́нник іменник чоловічого роду, істота