ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм.... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: приобіцявши
Приобіця́ти. Пообіцяти. Пан посол др. Волян сказав, що я зломив так само слово, як він, позаяк я приобіцяв словом чести, що вступлю до клюбу Гогенварта (Б., 1895, 12, 3)// пол. przyobiecać - пообіцяти.... смотреть
ПРИОБІЦЯ́ТИ див. приобі́цювати.
приобіця́ти дієслово доконаного виду
див. приобіцювати.
приобіцяти пообіцяти (ст)