самотник, -а, ч.
1) Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці – в пустелі, печері тощо; пустельник; відлюдник. || у знач. присл. самітником. Відлюдно; не спілкуючись ні з ким; як самітник.
2) перен. Той, хто живе самітно або тримається осторонь від інших людей; відлюдько.
Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»
САМІ́ТНИК, рідше САМО́ТНИК, а, ч.1. Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці – в пустелі, печері тощо; пустельник; відлюдник.– Зараз я подібний... смотреть
ВІДЛЮ́ДНИК (той, хто тримається або живе осторонь від інших людей), ВІДЛЮ́ДОК, ВІДЛЮ́ДЬКО, НЕЛЮДИ́М, САМІ́ТНИК, БЕЗЛЮ́ДЬКО розм., СИЧ розм., ДИКУ́Н роз... смотреть
самотник, -а, ч. 1》 Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці – в пустелі, печері тощо; пустельник; відлюдник.|| у знач. присл. самітником.... смотреть
імен. чол. роду, жив.отшельник
[samitnyk]ч.samotnik
(людина, що на самоті прирекла себе служінню Богові) відлюдник, пустельник, пустинник, аскет, скитник, печерник.
A lonely person; hermit, eremite, recluse, anchoret, anchorite
див. відлюдкуватий; одинокий
печерник, пустельник, відлюдник, відлюдько, АНАХОРЕТ.
Самі́тник, -ка; -ники; -ків
самі́тник іменник чоловічого роду, істота
церк.; перен. затворник, отшельник
Ensling
Eneboer
Eneboer
-а m samotnik
самітник, -а
განდეგილი