-бця, ч.
Той, хто сам себе позбавив життя. || перен. Той, хто зважується на ризиковану дію, на відчайдушний вчинок і т. ін., що може закінчитися його власною загибеллю.
Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»
САМОГУ́БЕЦЬ, бця, ч.1. Той, хто сам себе позбавив життя.Безталанного Семена поховали. Без попа, бо піп відмовився ховати самогубця (Мирослав Ірчан).2. ... смотреть
-бця, ч. Той, хто сам себе позбавив життя.|| перен. Той, хто зважується на ризиковану дію, на відчайдушний вчинок і т. ін., що може закінчитися його... смотреть
САМОГУ́БЕЦЬ (той, хто сам позбавив себе життя), САМОГУ́БЦЯ, САМОВБИ́ВЕЦЬ, САМОВБИ́ВЦЯ.
імен. чол. роду, жив.самоубийца
[samohubec']ч.samobyjca
【阳】 自杀者
самовбивець, самовбивця, самогубця; П. відчайдух.
самогу́бець іменник чоловічого роду, істота
Suicide, self-murderer
ім suicide; self-killer; self-murderer
м.; = самогубця самоубийца м. и ж.
Självmördare
Самазабойца
Selvmorder
Selvmorder
-бця m samobójca
самогубець, -бця
თვითმკვლელი
самазабойца
самазабойца