-я, ч.
Підбурювач до бунту, учасник бунту. || Непокірлива, схильна до бунту людина.
Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»
БУНТА́Р, я́, ч.Підбурювач до бунту, учасник бунту; бунтівник.Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле; він стрівся з людьми і тих намовив жа... смотреть
БУНТІВНИ́К (той, хто підбурює до соціальної непокори, до бунту), БУНТА́Р, ВОРОХО́БНИК розм. рідше, КРАМО́ЛЬНИК заст. — А бунтівників, які на мою землю ... смотреть
імен. чол. роду, жив.бунтарь
[buntar]ч.buntownik
-я, ч. Підбурювач до бунту, учасник бунту.|| Непокірлива, схильна до бунту людина.
Ворохобник, заколотник, див. фрондер
Бунта́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -та́рю! -тарі́, -рі́в, -ря́м
бунтівник, заколотник, г. ворохібник; пор. ПОВСТАНЕЦЬ, ПАРТИЗАН.
див. непокірний
【阳】 造反者, 暴动者
Rebel, insurgent; rioter
бунта́р іменник чоловічого роду, істота
lat. buntareбунтарь
-ря m buntownik, spiskowiec
Rebell
Rebell
Rebel
бунтар, -я
მეამბოხე
бунтарь
Бунтарь