СПОЛУКА

-и, ж.

1) Речовина, в якій атоми одного або різних елементів з'єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв'язку.

••

Амфотерна сполука — хімічна сполука, яка може виявляти як кислотні, так і основні властивості залежно від природи реагенту, який взаємодіє з нею.

Високомолекулярні сполуки — хімічні сполуки з молекулярною масою від декілької тисяч до багатьох мільйонів атомних одиниць маси.

Леткі органічні сполуки — усі органічні сполуки антропогенного походження, крім метану, здатні утворювати фотохімічні окисники в реакції з окиснями нітрогену за наявності сонячного світла.

Неорганічна сполука — хімічна сполука всіх хімічних елементів, за винятком більшості сполук вуглецю.

Органічні сполуки — природна або синтетична сполука вуглецю, за винятком карбідів, карбонатів і деяких ін. нечисленних продуктів, що містять вуглець.

Хімічна сполука — речовина, одержана внаслідок хімічної взаємодії, або реакції, однієї чи кількох речовин.

2) тільки мн., мат. Сукупності, утворені з даних елементів у заданому числі, що відрізняються одна від одної лише за складом елементів (незалежно від порядку).

3) Те саме, що поєднання 1).