ЧИНИТИ

I -ню, -ниш, недок., перех. і неперех.

1) Робити що-небудь, займатися чим-небудь, здійснювати щось. || Виконувати який-небудь обряд. || Поводитися певним чином; поступати згідно з якими-небудь принципами, правилами, настановами і т. ін. || Спричиняти щось своєю поведінкою, завдавати кому-небудь чогось (перев. неприємного). || Бути джерелом чого-небудь, породжувати щось. Чинити слідство. Чинити суд.

2) розм. Те саме, що учиняти 4).

3) діал. Приводити, народжувати; відкладати яйця.

II -ню, -ниш, недок., перех., що.

Обробляти шкури тварин, вимочуючи їх у спеціальному хімічному розчині, в настої кори або деревини дуба, верби тощо.


Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»

ЧИНИТИСЯ →← ЧИНИ

Смотреть что такое ЧИНИТИ в других словарях:

ЧИНИТИ

ЧИНИ́ТИ¹, чиню́, чи́ниш, недок., що і без прям. дод.1. Робити що-небудь, займатися чим-небудь, здійснювати щось.Балабуха замовк. Він тепер мовчав і чин... смотреть

ЧИНИТИ

ДІ́ЯТИ як (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИ що, ЧИНИ́ТИ що, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ) що, ПРАКТИКУВА́ТИ що, МОТО́РИТИ як, що, розм., ПОСТУПА́Т... смотреть

ЧИНИТИ

I-ню, -ниш. Робити що-небудь, здійснювати щось; поводитися якимось чином; спричиняти щось своєю поведінкою, завдавати комусь чого-небудь (переважно неп... смотреть

ЧИНИТИ

I делать, книжн. совершать, творить; (в отдельных выражениях) книжн. чинить, учинять; (проказничать) разг. выделывать, вытворять; (о поведении, всегда с указанием как) поступать, (служить источником чего-н. неприятного) причинять; наносить (о ранах, обидах и т.п.); (с некоторыми сущ.) оказывать чинити диверсію — совершать диверсию чинити каверзи — делать [строить, устраивать, подстраивать] каверзы чинити кривду (кому) — обижать (кого) чинити опір — оказывать сопротивление, сопротивляться; противиться чинити перешкоди — препятствовать, чинить препятствия, противодействовать, оказывать противодействие чинити розбій — заниматься разбоем, разбойничать кожному вільно чинити так чи інакше — каждый волен в своих поступках, каждый волен поступать по своему усмотрению [по-своему] II (кожу) дубить, выделывать... смотреть

ЧИНИТИ

I -ню, -ниш, недок. , перех. і неперех. 1》 Робити що-небудь, займатися чим-небудь, здійснювати щось.|| Виконувати який-небудь обряд.|| Поводитися... смотреть

ЧИНИТИ

I -ню, -ниш. Робити що-небудь, здійснювати щось; поводитися якимось чином; спричиняти щось своєю поведінкою, завдавати комусь чого-небудь (переважно неприємного); виконувати якийсь обряд тощо. Балабуха замовк. Він тепер мовчав і чинив усе, що загадувала йому жінка (І.Нечуй-Левицький); – Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства (Григорій Тютюнник); Карач-мурза опустився навколішки, затулив обличчя руками і став чинити намаз (Н.Рибак). II -ню, -ниш. Обробляти шкури тварин, вимочуючи їх у спеціальному хімічному розчині. – Отак він і зачастив у родину чинбаря, з часом привик до поганого духу та навчився чинити волові, кінські і козячі шкури (М.Стельмах).... смотреть

ЧИНИТИ

I(шкіру) to tan, to dressII(робити) to do, to act, to make; (здійснювати) to perform, to accomplish; to execute, to fulfil, to carry outчинити волю — t... смотреть

ЧИНИТИ

(добро) робити, творити; (зло) коїти, укоювати; (як хтось) діяти; (волю) виконувати, здійснювати; (опір) ставити; (казна-що) учиняти, виробляти, витворяти; (шкоду) заподіювати, завдавати чого; (хутро) вичинювати; ІД. (неподобство) колобродити, (тиск) тиснути, (клопіт, кому) турбувати кого.... смотреть

ЧИНИТИ

глаг. делать, творить, составлять, полагать.            (Лук. 1, 1).

ЧИНИТИ

1) де́лать, твори́ть, соверша́ть 2) ока́зывать (услу́гу) 3) причиня́ть (вред) 4) дуби́ть, выде́лывать ко́жи чини ми се — мне ка́жется не чини то ништа — э́то ничего́ не зна́чит... смотреть

ЧИНИТИ

чини́ти 1 дієслово недоконаного виду діяти; щось робити чини́ти 2 дієслово недоконаного виду обробляти шкури тварин

ЧИНИТИ

【未】1) 作, 干; 制作2) 进行, 完成

ЧИНИТИ

(беззаконня тощо) perpetrate, (тиск) exert, (опір) offer, proceed, work

ЧИНИТИ

див. витівати; діяти

ЧИНИТИ

- делать, составлять, поправлять.

ЧИНИТИ

Чини́ти, чиню́, чи́ниш, чи́нять; чи́нячи

ЧИНИТИ

техн. выделывать (кожу), вычинивать, действовать, дубить

ЧИНИТИ

-ню, -ниш 1. czynić 2. garbować (skórę)

ЧИНИТИ

Дзеяць

ЧИНИТИ

робити, зробити

ЧИНИТИ

дзеяць

ЧИНИТИ

дзеяць

ЧИНИТИ БЕЗЗАКОННЯ

perpetrate lawlessness, commit an iniquity

ЧИНИТИ ВПЛИВ

bend, bias, exert influence

ЧИНИТИ ДОСЫТ

Задовольняти

ЧИНИТИ НАСИЛЬНИЦЬКИЙ ОПІР

resist forcibly, resist violently

ЧИНИТИ НЕЗАКОННИЙ ОПІР

resist criminally, resist unlawfully

ЧИНИТИ ОБСТРУКЦІЮ

(в законодавчому органі, особливо у Сенаті) filibuster

ЧИНИТИ ОПІР

put up resistance, fight back, offer resistance

ЧИНИТИ ОПІР

физ. сопротивляться (растяжению)

ЧИНИТИ ОПІР СИЛОЮ

resist forcibly, resist violently

ЧИНИТИ ПЕРЕШКОДИ

make difficulties, put difficulties, put obstacles, breed impediments, frustrate, maintain nuisance, raise difficulties, throw obstacles

ЧИНИТИ ПОЗИТИВНИЙ ВПЛИВ

bias favorably, bias unfavorably

ЧИНИТИ РЕЛЯЦИЮ

Звітувати

ЧИНИТИ СЕ

1) притворя́ться, прики́дываться, каза́ться 2) чу́диться, мере́щиться

ЧИНИТИ СЕ

cro činiti se укр здаватися

T: 141