-а, ч.
1) Той, хто читає, хто зайнятий читанням яких-небудь творів, до кого звернено твори писемності. || Той, хто постійно читає твори якого-небудь автора, видання і т. ін.
2) Відвідувач громадської бібліотеки, читальні.
Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»
ЧИТА́Ч, а́, ч.1. Той, хто читає, хто зайнятий читанням яких-небудь творів, до кого звернені твори писемності.Навіщо Ви, добродію, серед тонкого та прав... смотреть
ЧИТАЧ – ЧИТЕЦЬЧитач, -а, ор. -ем. Той, хто читає, зайнятий читанням якихось творів; відвідувач бібліотеки тощо.Читець, -тця, ор. -тцем. Той, хто читає ... смотреть
чита́ч[чиетач]-ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ачу, кл. -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў
імен. чол. роду, жив.екон.читатель¤ до відома читачів -- к сведению читателей
-а, ч. 1》 Той, хто читає, хто зайнятий читанням яких-небудь творів, до кого звернено твори писемності.|| Той, хто постійно читає твори якого-небудь ... смотреть
[czytacz]ч.czytelnik
книголюб, ж. книгоїд, р. читець; (бібліотеки) відвідувач, абонент; (гранок) коректор; п! ЧИТАЮЧИЙ; мн. ЧИТАЧІ, зб. читацтво.
{чиета́ч} -ача́, ор. -аче́м, м. (на) -аче́ві/ -ачу́, кл. -а́чу, мн. -ачі́, -ачі́ў.
Чита́ч, -ча́, -че́ві, -че́м, -та́чу! -тачі́, -чі́в
【阳】 读者
чита́ч іменник чоловічого роду, істота
Läsare
Reader
Leser
Чытач
Læser
-а m czytelnik
მკითხველი
читач, -а
читатель
м.чтец
чытач
чытач