ЧОЛОБИТНИК

-а, ч., іст.

Особа, яка подавала чолобитну; прохач, позивач.


Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»

ЧОЛОБИТНИЦЯ →← ЧОЛОБИТНА

Смотреть что такое ЧОЛОБИТНИК в других словарях:

ЧОЛОБИТНИК

ЧОЛОБИ́ТНИК, розм. ЧОЛОБИ́ТЧИК, ЧОЛОБИ́ЙНИК, а, ч., іст.Особа, яка подавала чолобитну; прохач.Біля Лобного місця дячки з гусячими перами за вухом і кал... смотреть

ЧОЛОБИТНИК

ПРОХА́Ч (той, хто звертається до кого-небудь, кудись із проханням), ЧОЛОБИ́ТНИК заст.; КАНЮ́КА зневажл. (набридливий). Як тільки прохач зникав за двери... смотреть

ЧОЛОБИТНИК

імен. чол. роду, жив.челобитчик

ЧОЛОБИТНИК

-а, ч. , іст. Особа, яка подавала чолобитну; прохач, позивач.

ЧОЛОБИТНИК

чолоби́тник іменник чоловічого роду, істота

ЧОЛОБИТНИК

чолобитник, -а

T: 136