ВИМА́НЮВАТИ (добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів), ВИДУ́РЮВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИУ́ДЖУВАТИ. — Док.: ви́манити, ви́дурити, ви́... смотреть
недок. виманювати, док. виманити1) (примушувати вийти) to entice (from); to lure (from, out)2) (одержувати хитрощами, лестощами) to coax (out of); to w... смотреть
і калаче́м не ви́манити кого. Не можна вмовити кого-небудь піти звідкись. У могилу і дубцем не заженеш, а з могили і калачем не виманиш (Укр.. присл..).... смотреть
ВИ́МАНИТИ див. вима́нювати.
Виманити См. Виманювати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 170.
【完】 见 виманювати
ви́манити дієслово доконаного виду
див. виманювати.
сов. от виманювати