-ї, ж.
1) Самоврядування певної частини держави.
2) Право установи, підприємства, організації самостійно розв'язувати певні питання.
••
Автономія волі — у міжнародному приватному праві – інститут, згідно з яким сторони в угоді можуть самі вибирати те право, яке буде регулювати їх відносини.
Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»
АВТОНО́МІЯ, ї, ж.1. Право на самоврядування, самостійне управління певної частини держави, закріплене конституцією або іншими правовими актами.Написи і... смотреть
АВТОНОМІЯ – АВТОНОМНІСТЬАвтономія, -ї, ор. -єю. 1. Право самостійного здійснення державної влади або управління; самоврядування: федеративна автономія,... смотреть
У буквальному значенні поняття «автономія» означає «самоуправління»; у традиційному політичному лексиконі цим поняттям користуються для означення самоврядних держав або недержавних інституцій чи груп, які мають достатній рівень незалежності і свободи дій. У політичній думці цей термін нині часто вживають для позначення певних характеристик особистої свободи. Автономні (незалежні) індивіди – це люди, які самостійно обирають свої цілі і завдання на відміну від тих, хто дозволяє собі жити по волі зовнішніх сил. Але критерій самостійності вибору, як і позитивні ознаки свободи загалом, можна витлумачити в різні способи, отже, залишається спірним питання про те, яких осіб слід вважати незалежними.... смотреть
автономія; ж. (гр., незалежність) 1. філософ. Підчинення своєму власному законові; самовизначення. В етиці - здатність особи на власні відповідальні дії, незалежні від зовнішніх факторів і власних страхів. 2. Самоврядування певної частини держави, що здійснюється у межах, передбачених загальнодержавними законами або конституцією. 3. Право установи, підприємства, організації самостійно вирішувати певні питання. Див. також: суверенітет... смотреть
автономі́я (грец. αύτονομία – незалежність) 1. Самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (конституцією). А. в СРСР існує у 2 формах: А. пοлітична (автономна радянська соціалістична республіка) і А. адміністративна (автономна область, національний округ). 2. У широкому розумінні – право на самоврядування, що ним користуються окремі підприємства, установи, організації.... смотреть
АВТОНО́МІЯ (право самостійно вирішувати справи внутрішнього законодавства, управління), САМОВРЯДУВА́ННЯ. Повітовий староста, ревнивий оборонець краєвої... смотреть
рос. автономия (грец. autono-mia — незалежність) — 1. Самоврядування певної частини території держави (регіону), що здійснюється в обсягах, межах, передбачених законами даної держави (конституцією), напр. Автономна Республіка Крим. 2. Визначене законом, підзаконними актами право на самоврядування, на підставі якого самостійно діють підприємства, організації, установи.... смотреть
-ї, ж. 1》 Самоврядування певної частини держави.2》 Право установи, підприємства, організації самостійно розв'язувати певні питання.Автономія волі — у... смотреть
здібність, право самостійного, відносно незалежного функціонування політичних суб’єктів у складі державного утворення, закріплене конституцією. англ. autonomy; нім. Autonomie f=, …mi / en; угор. autonómia; рос. автономия.... смотреть
ім [політ] autonomy • надавати автономію to grant autonomy (to) • ~ волі сторін (за договором) party autonomy • місцева ~ local autonomy • політична ~ political autonomy... смотреть
самоврядування; (університетська) самостійність, незалежність, непідпорядкованість.
Автоно́мія, -мії, -мією; -но́мії, -мій
【阴】 自治
автоно́мія іменник жіночого роду
Самоуправа
див. автономія і гетерономія
Autonomi
Autonomi
Autonomi
Autonomy
автономія ім. autonomy;
autonomy, home rule
автономия
ავტონომია
АВТОНОМІЯ і ГЕТЕРОНОМІЯ (від грецьк. αυτονομία - незалежність; ετεροζ - інший) - у найзагальнішому значенні словом "автономія" позначають наявну міру незалежності будь-якого явища від зовнішньої причинної зумовленості. Терміном "гетерономія" позначають, зовнішню зумовленість чого-небудь у будь-якому сущому. Будь-яке суще має деяку основу ("суть") своєї якісної визначеності, але ця основа або суть (внутрішнє, глибинне в явищі) може існувати тільки завдяки оточенню, яке обмежує і тим визначає кордони сущого. Проте оточення не тільки обмежує будь-яке суще в його бутті, а вплітає це суще в систему взаємодій та взаємозв'язків. У природничих науках основну увагу звертають на найважливіші умови, від яких залежить буття даного сущого; але при цьому виходять з припущення, що всі інші види взаємозв'язків у Всесвіті залишаються незмінними. Цей взаємозв'язок зовнішніх і внутрішніх причин (внутрішнього в явищі і його оточенні) властивий для всього, що існує, тому А. і Г. можна вважати категоріями онтології. Тема успадкування і мінливості (пристосування організмів до середовища) - одна з важливих тем в еволюційній біології. Кожний людський соціум володіє більшою мірою автономії, ніж будь-який біологічний. Ступінь цієї автономії визначається незалежністю, по-перше, від природного оточення, і, по-друге, від того, наскільки культура даного соціуму не підпорядкована впливові інших соціумів. У другому випадку термін "автономія" стає синонімом вислову "самобутність культурна". Можна, отже, говорити про ту чи іншу міру автономії (самобутності) етносів, націй, цивілізацій. Поняття А. і Г. застосовується також щодо окремої людини. Історичні дані свідчать, що в первісних (архаїчних) культурах переважали колективні цінності над цінністю особистої А. Поцінування А. (суверенності) особистості є передусім явищем модерного часу, яке здобуло особливо широке визнання в Зх. Європі у зв'язку з процесом демократизації. Цьому сприяло поширення філософських ідей, що перемістили в центр уваги проблему співвідношення свободи волі та зовнішньої зумовленості (детермінованості) свідомості та поведінки людини. До філософських течій XX ст., які визнають здатність людини бути суверенною особистістю і наголошують на цінності особистої А., належать: персоналізм, екзистенціалізм і ті напрями філософії людини, що закорінені в релігії протестантизму. Гетерономні тенденції виявляють позитивістські та еволюціоністські концепції; марксистське розуміння природи людини має виразний гетерономний характер. Поряд з позитивними елементами особистої А. модерне суспільство породило і певні негативні різновиди А. і Г. Індивідуалізм набув ознак "хибного індивідуалізму", коли егоцентрична етика, цілераціональність та абсолютизація технократичних підходів призвели до "атомізації суспільства" - появи індивідів, не пов'язаних між собою ніякими духовними взаєминами. До того ж, продукти діяльності людей виходять з-під їхнього контролю і, набувши автономного існування, перетворюють людей на свої власні засоби. Атомізоване суспільство породило також особливе суспільне утворення - "масу", специфіка психічних та поведінкових особливостей якої полягає в легкій навіюваності, піддатливості щодо зовнішніх впливів - з боку засобів масової інформації, ідеологій та харизматичних лідерів. Залежно від обґрунтування А. і Г. в етиці всі етичні концепції поділяють на дві групи - автономну та гетерономну етику. Найбільш виважену концепцію автономної етики у новочасній філософії обґрунтував Кант. Зароджена в надрах філософії Канта проблема інтерсуб'єктивності знайшла подальше осмислення у XX ст. - в комунікативній філософії (Апель, Габермас). Поняття А. відіграє також важливу роль у різних галузях прикладної етики - біоетиці, медичній етиці, екологічній етиці та ін. Одним із найважливіших тут є питання про межі особистої та колективної автономії. Напр., в медичній етиці проблема А. постає у випадку права людини розпоряджатися власним життям: загальновідомі дискусії етичного та правового характеру щодо самогубства, евтаназії, клонування, зміни людиною власної статі та ін. Складність проблеми в кожному з таких випадків полягає в тому, що розширення права особи вирішувати щось на власний розсуд часто зачіпає права інших осіб або ж тягне за собою негативні соціальні наслідки (хай навіть у майбутньому). Що стосується автономії культурних спільнот - таких, як етнічні спільноти та нації, то тут важливим є питання збереження та захисту культурної самобутності етносів та націй від дії руйнівних чинників гетерономного походження. Це одна із найважливіших проблем етики міжнародних та міжетнічних стосунків.В. Лісовий... смотреть
legal autonomy
state autonomy