-а, -е.
1) Дієприкм. акт. мин. ч. до здичавіти.
2) у знач. прикм.Дикий, неприручений (про тварин). || Некультивований (про рослини). || Запущений, порослий бур'яном (про сад, поле і т. ін.).
3) у знач. прикм., перен. Відвиклий від людей, товариства, нелюдимий.
Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»
ГЛУХИ́Й (про ліс, сад і т. ін. — дуже зарослий, густий), ДИ́КИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (про ліс — не змінений втручанням людини); ЗДИЧА́ВІЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (позбавл... смотреть
-а, -е.1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до здичавіти.2》 у знач. прикм. Дикий, неприручений (про тварин).|| Некультивований (про рослини).|| Запущений, по... смотреть
ад'єктиввід слова: здичавiти- (у знач. прикм. ) вiдвиклий вiд людей, товариства, нелюдимийодичавший
[zdyczawiłyj]прикм.zdziczały, zdziwaczały
прикм.wild; feral
див. дикий; одинокий
одичалый, одичавший; заглохший, разг. заглохлый
Здича́вілий, -ла, -ле
здича́вілий дієприкметник
здичавілий (здичавіння)