-у, ч.
1) Виїмка, рівчак, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-небудь; зарубка, рубець. || Знак, позначка, тавро.
2) Палиця, на якій зроблено позначки для рахунку, для лічби; бирка (див. бирка II 1)).
••
Ставити кому на карб що — звинувачувати кого-небудь у чомусь.
3) перен. Слід, спогад минулого, пережитого.
Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»
II. БИ́РКА (паличка або дощечка, на якій у давнину робили нарізки, позначки для рахунку); КАРБ (палиця з такими позначками).ЗА́РУБКА (виїмка взагалі аб... смотреть
КАРБ, у, ч. 1. Виїмка, рівчик, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-небудь; зарубка, рубець. Глибоко карбами грані [келиха] обводив [ювелір], Паростки й листя по стінках виводив (Щог., Поезії, 1958, 205); На кождій палиці видно було більші або менші карби, один попри один (Фр., V, 1951, 311); * Образно. Миттю стерлись на обличчі глибокі карби (Гур., Новели, 1951, 15); // Знак, позначка, тавро. Шкорпил збирав епіграфічний матеріал, який до нього був майже не досліджений, зокрема керамічні написи — карби на ручках та шийках амфор (Вітч., 11, 1968, 216); — Повезли мене ще кудись, продали ще одному хазяїну, ще й поставили печаткою на руку вічний карб, щоб не тікала вдруге (Ю. Янов., І, 1954, 82). 2. Палиця, на якій зроблені позначки для рахунку, для лічби; бирка (див. би́рка2 1). Затя́ти карб див. затина́ти. ◊ Ста́вити (кла́сти і т. ін.) кому на карб що — звинувачувати кого-небудь у чомусь. Все, що траплялося в місті, клалося нам на карб (Ю. Янов., II, 1958, 251); Можна б і не ставити авторові на карб ті чи інші стилістичні невправності, коли знаходиш у його першій збірці свіжі думки, яскраві образи (Вітч., 9, 1963, 219). 3. перен. Слід, спогад минулого, пережитого. Сам маючи чисте серце, де жодна дівчина чи жінка не залишила глибокого карбу, він і Марту вважав такою ж (Собко, Срібний корабель, 1961, 131). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 102.... смотреть
поста́вити на карб кому, що. Звинуватити кого-небудь у чомусь або вважати винним у чомусь. Дошукувався (Павло) своєї вини на роботі і не знаходив. Йому .. поставили на карб і масло, і округлення цифр, і закупівлю корів у колгоспників (Ю. Мушкетик). ста́вити (кла́сти) на карб кому. Зауважувати комусь, звинувачувати кого-небудь у чомусь. Найперше самій собі ставила на карб, що хлопець напівсиротою росте, без батьківської ласки та догляду (О. Гончар); — А я не примирюсь! Не можу! — скрикнула Марія Миколаївна, згадавши синів, яких загибель вона призвичаїлась ставити на карб більшовизмові (В. Підмогильний). кла́стися на карб, пас. Все, що трапилося в місті, клалося нам на карб (Ю. Яновський).... смотреть
карб — виїмка, рівчак, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-небудь; зарубка, рубець; у давні часи такими зарубками рахували, звідки й вираз на карб узяти, тобто поставити в рахунок; рахування карбами називалося карбежем, пop. у І. Котляревського: «На щотах, бачиш, не учились. Над карбежем теж не трудились», карби робили для пам’яті, пop. у Ганни Барвінок у знач, «спогад»: «У короткий вік багато карбів лягло на моєму серці». Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 274.... смотреть
-у, ч. 1》 Виїмка, рівчак, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-небудь; зарубка, рубець.|| Знак, позначка, тавро.2》 Палиц... смотреть
[karb]ч.karb
карб іменник чоловічого роду зарубка, рубець; палиця, на якій зроблені позначки для рахунку; слід, спогад минулого
зарубка, насечка, спец. надсечка; метка ставити на карб — перен. (обвинять) ставить в [на] счёт
зарубка, рубець, мітка, г. нарізка; (на серці) слід, спогад ; У ФР. рахунок ; зб. карбіж.
Карб:— зарубка, рубчик [51]
, карбон, карбюлятор – карбюратор. EdwART.Словарь автомобильного жаргона,2009
карба, карбас (лат. karbas)—северо-восточный ветер в древней Финикии.
техн. вырез (о камне, дереве), насечка, надсечка, рифель
Merke
-у m karb, nacięcie
карб, -у
ჭდე
імен. чол. роду1. зарубка2. палиця, на якiй зробленi позначки3. (перен.) слiд, спогад минулого, пережитогозарубка сущ. жен. рода