АСОНАНС

-а, ч., поет.

Неповна рима, в якій співзвучні тільки наголошені голосні звуки; повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі.


Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»

АСОНАНСОВИЙ →← АСОНІЯ

Смотреть что такое АСОНАНС в других словарях:

АСОНАНС

асона́нс• асонанс(франц. assonance, від лат. assono — відгукуюсь)1) Повторення однакових голосних у віршованих рядках і строфах (рідше — в прозі): "І г... смотреть

АСОНАНС

АСОНА́НС, у, ч., літ.Неповна рима, в якій співзвучні тільки наголошені голосні звуки; повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі.М. Т. Риль... смотреть

АСОНАНС

(фр. < лат. — згода) Композиційний прийом, побудований на повторі певних форм, але не на їхній тотожності (порівн. дисонанс, консонанс). Завдяки ритмі... смотреть

АСОНАНС

(фр. аssonance, від лат. assono — відгукуюсь) прийом фоностилістики, який полягає у співзвуччі або повторенні однакових чи акустично близьких голосних звуків: на горі опудало горобців перепудило.... смотреть

АСОНАНС

-а, ч. , поет. Неповна рима, в якій співзвучні тільки наголошені голосні звуки; повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі.

АСОНАНС

[asonans]ч.asonans

АСОНАНС

асона́нс (франц. assonance, від лат. assono – відгукуюсь) 1. Співзвучність. 2. Неточна рима, в якій схожі самі голосні.

АСОНАНС

асонанс; ч. (фр., від лат., відгукуюсь) 1. Співзвучність. 2. Неточна рима, в якій схожі самі голосні.

АСОНАНС

вірш.assonance

АСОНАНС

Суголос, співзвуччя, співзвучність

АСОНАНС

Асона́нс, -су; -на́нси, -сів

АСОНАНС

асона́нс іменник чоловічого роду

АСОНАНС

асонанс, -у

АСОНАНС У

імен. чол. родупоет.ассонанс

T: 127