НАБУНДЮЧЕНИЙ

-а, -е, розм.

1) Дієприкм. пас. мин. ч. до набундючити. || у знач. прикм.Надутий, з розпущеними крилами.

2) перен. Зарозумілий, пихатий.


Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»

НАБУНДЮЧИТИ →← НАБУДУВАТИ

Смотреть что такое НАБУНДЮЧЕНИЙ в других словарях:

НАБУНДЮЧЕНИЙ

ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РД... смотреть

НАБУНДЮЧЕНИЙ

НАБУНДЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.1. Дієпр. пас. до набундю́чити.Староста скинув набундюченого спереду картуза, махнув рукою – і сход притих з того дива, що до... смотреть

НАБУНДЮЧЕНИЙ

-а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до набундючити.|| у знач. прикм. Надутий, з розпущеними крилами.2》 перен. Зарозумілий, пихатий.

НАБУНДЮЧЕНИЙ

див. пихатий

НАБУНДЮЧЕНИЙ

надутий, напиндючений, д. наґоґошений, напужений.

НАБУНДЮЧЕНИЙ

набундю́чений дієприкметник розм.

T: 162