-аю, -аєш, недок., навернути, -верну, -вернеш, док.
1) перех., розм. Повертати в якому-небудь напрямку, розташовувати, спрямовуючи в той чи інший бік.
2) перех., перен., розм. Надавати чому-небудь іншого спрямування, іншого значення; міняти перебіг чого-небудь.
3) перех., перен. Переконуючи, умовляючи, спрямовувати, залучати до чого-небудь. || Спонукати, заохочувати до прийняття якої-небудь віри, до зміни віросповідання. На розум навертати.
4) перех., розм. Накидати, навалювати багато чого-небудь. || безос.
5) перех. Щільно притуляти або навалювати що-небудь важке.
6) неперех., розм. Те саме, що навертатися 2).
7) перех., діал. Відшкодовувати; надолужувати.
8) неперех., рідко. Те саме, що звертати 1).
9) перех., рідко. Те саме, що завертати 4).
10) перех. і неперех., розм. Перекладати, звертати провину і т. ін. на іншого.
11) перех., розм. Швидко завдавати удару; бити.
12) перех., рідко. Викликати, збуджувати що-небудь.
13) перех., діал. Посилати.
14) Їсти (з апетитом або багато).
Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»
НАВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док.1. що, розм. Повертати що-небудь в якому-небудь напрямку, розташовувати, спрямовуючи в ... смотреть
Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., і... смотреть
і но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти. 1. Не з’являтися десь, не приходити куди-небудь. (Грива:) Сюди ніхто і носа не наверне! Одно — далеко від двора,.. а друге — пустка (І. Карпенко-Карий); — Мотора встановили, а механік і носа не навернув,— бурчав Никанор Павлович (О. Сизоненко). 2. до чого. Не братися за щось, не приступати до якої-небудь роботи. — Зовсім відбилась від рук моя Сова. Певно, вже ви з неї виучите вчительку, бо все читає та й читає. А то раніше до книги й носа, бувало, не навертала (Ю. Збанацький). наверта́ти / наверну́ти се́рце чиє до кого. Пробуджувати в кого-небудь почуття кохання, дружби до когось. — Може, один Бог наверне її серце до мого Романа (І. Нечуй-Левицький). наво́дити (наверта́ти) / навести́ (наверну́ти) на ро́зум (на ум) кого і без додатка. Навчати когось не робити безглуздих вчинків, діяти розважливо, обдумано; наставляти. — Це дяка така матері, що тебе на розум наводила? (Панас Мирний); Хто спішить, той людей смішить, а хто тихо ходить, той на ум наводить (Укр.. присл..); Піп Наум бабу навів на ум: вона порося продала, а гроші попові віддала (Укр.. присл..); (Дрейсігер:) Нехай вже тепер хто прийде та наверне його на розум (Леся Українка); Чому не видно ніде євшан-зілля, яке навертає людину на розум..? (М. Чабанівський). наво́дити (наверта́ти, нашто́вхувати) / навести́ (наверну́ти, наштовхну́ти) на ду́мку кого і без додатка. Спонукати кого-небудь думати певним чином про когось або про щось; переконувати кого-небудь у чомусь. — Я вже в листах своїх навертав її на таку думку про себе (П. Колесник); Вивчення розподілу яскравості світла по диску планети (Венери) наштовхує на думку, що поверхня її має різко виражені дзеркальні властивості (З журналу); — Отже ж ти, Тодозю, навела мене на думку, що тепер в садку краще обідати, ніж в хаті (І. Нечуй-Левицький). наво́дити ду́мку на кого. Романові ясні, тихі очі чогось наводили на неї думку про ясний місяць, про тихий вечір (І. Нечуй-Левицький).... смотреть
-аю, -аєш, недок. , навернути, -верну, -вернеш, док. 1》 перех. , розм. Повертати в якому-небудь напрямку, розташовувати, спрямовуючи в той чи інший б... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?)Дієприслівникова форма: навертаючи1. повертати в якому-небудь напрямку2. надавати чому-небудь iншого спрямування; мiн... смотреть
несов. - навертати, сов. - навернути 1) поворачивать, поворотить разг.; повёртывать, повернуть; (склонять к чему-н.) обращать, обратить; (увлекать) пристращать, пристрастить на розум навертати — на ум наставлять, наставить 2) (набрасывать) разг. наворачивать, наворотить, наваливать, навалить; (придавливать) приваливать, привалить 3) (куда-н.) разг. заглядывать, заглянуть, заходить, зайти... смотреть
повертати; (гори чого) вергати, НАВАЛЮВАТИ; (розмову) звертати, міняти, спрямовувати; (на свій бік) прихиляти; (на віру) схиляти до, св. обертати в; (утрачене) НАДОЛУЖУВАТИ; ЖМ. (худобу) завертати, (убік) звертати, (провину) спихати, перекладати; ЕВ. (києм) бити; Р. (тугу) накликати, наганяти.... смотреть
[nawertaty]дієсл.nawiercać
недок. навертати, док. навернутиto convert into one's faith
див. веліти; націлювати; прихиляти; спрямовувати
Наверта́ти, -та́ю, -та́єш; наверну́ти, -ну́, -не́ш
наверта́ти дієслово недоконаного виду
повертати, завертати