-воджу, -водиш, док., розм.
Народити в якій-небудь кількості.
II нав`одити-джу, -диш, недок., навести, -еду, -едеш; мин. ч. навів, навела, навело; док., перех.
1) Указувати шлях, приводити когось куди-небудь. Наводити на слід. Наводити мости.
2) Націлюючись, спрямовувати щось на кого-, що-небудь. Наводити критику.
3) Повідомляти, подавати щось (цитати, слова, цифри і т. ін.) для підкріплення своєї думки.
4) перен. Спрямовувати, скеровувати кого-небудь на щось. Наводити на гріх. Наводити на розум.
5) перен. Наштовхувати, навертати на здогад, думку, розмову і т. ін.; сприяти виникненню у кого-небудь думки, ідеї, мрії і т. ін.
6) перен. Викликати якісь почуття (журбу, страх і т. ін.).
7) розм. Народжувати в якій-небудь кількості.
8) розм. Приводити у великій кількості.
9) Наносити туш, чорнило, фарбу і т. ін. на поверхню чого-небудь. Навести брови.
10) Приводити що-небудь до певного стану, надавати чомусь певного вигляду, певної якості і т. ін.
11) Споруджувати, устатковувати (міст, переправу і т. ін.).
12) діал. Наколочувати у великій кількості.
Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»
НАВО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. наві́в, навела́, ло́; док.1. кого. Приводити куди-небудь у великій кількості.Громада .. руш... смотреть
ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ... смотреть
НАВО|ДИТИ (94), ЖОУ, ДИТЬ гл. 1. Вести кого-л. куда-л., направляя: трѣбища акы въ памѧть мч҃нкъ сѹща въ нихъже ни ѥдиного тѣлесе или моща мч҃нкъ лежащ... смотреть
Наводить — наводити (1) 1. Приводить, призывать кого-л. в большом количестве: Ярославе и вси внуце Всеславли!.. Вы бо своими крамолами начясте наводити... смотреть
наво́дити (наверта́ти) / навести́ (наверну́ти) на ро́зум (на ум) кого і без додатка. Навчати когось не робити безглуздих вчинків, діяти розважливо, обдумано; наставляти. — Це дяка така матері, що тебе на розум наводила? (Панас Мирний); Хто спішить, той людей смішить, а хто тихо ходить, той на ум наводить (Укр.. присл..); Піп Наум бабу навів на ум: вона порося продала, а гроші попові віддала (Укр.. присл..); (Дрейсігер:) Нехай вже тепер хто прийде та наверне його на розум (Леся Українка); Чому не видно ніде євшан-зілля, яке навертає людину на розум..? (М. Чабанівський). наво́дити (наверта́ти, нашто́вхувати) / навести́ (наверну́ти, наштовхну́ти) на ду́мку кого і без додатка. Спонукати кого-небудь думати певним чином про когось або про щось; переконувати кого-небудь у чомусь. — Я вже в листах своїх навертав її на таку думку про себе (П. Колесник); Вивчення розподілу яскравості світла по диску планети (Венери) наштовхує на думку, що поверхня її має різко виражені дзеркальні властивості (З журналу); — Отже ж ти, Тодозю, навела мене на думку, що тепер в садку краще обідати, ніж в хаті (І. Нечуй-Левицький). наво́дити ду́мку на кого. Романові ясні, тихі очі чогось наводили на неї думку про ясний місяць, про тихий вечір (І. Нечуй-Левицький). наво́дити / навести́ на гріх кого і без додатка. Спонукати кого-небудь до аморальних вчинків. Навели на гріх та й покинули на сміх (Укр.. присл..). наво́дити / навести́ на слід кого, чий і без додатка. Підказувати розгадку якої-небудь таємниці, давати можливість виявити щось. — До райкому раджу поки що не звертатися, щоб не навести шукачів на слід (Ю. Яновський); — Двох здохляків, що підчепив він їх у Києві.., зоставляти не можна, дуже метиковані та гостроокі — наведуть на наш слід… (П. Загребельний). наво́дити / навести́ о́чі (о́ко, о́ком) на кого—що і без додатка. Пильно дивитися, поглядати на кого-, що-небудь. Тимко щільніше тулиться до стіни і наводить очі на двері (Григорій Тютюнник); Стрибає, наче дурне теля, і скоса наводить червоне око (М. Коцюбинський); Як тільки оком наведу, То і вгадаю, де співака (П. Грабовський). наво́дити / навести́ полу́ду (більмо́) на о́чі кому і без додатка. Заважати правильному розумінню, сприйманню чого-небудь. Щось страшне стуманило мій розум, навело полуду на очі (І. Нечуй-Левицький); // Затуманювати чиюсь свідомість. (Річард:) Нехай не вабить грішная краса твоїх очей. Ох, Джонатане! І хто більмо тобі навів на очі? (Леся Українка). наво́дити / навести́ тума́н на кого. Позбавляти можливості правильно сприймати дійсність, навколишній світ. Земляче! Бог з тобою! На тебе десь туман у Литві навели (Є. Гребінка). прово́дити (роби́ти, наводи́ти) / прове́сти (зроби́ти, наве́сти) парале́ль. Порівнювати, зіставляти (однакові або однорідні) явища. (Майстер:) Зробімо паралель: вам дорогий ваш хист, мені — наука (Леся Українка). сі́яти (наво́дити) / посі́яти (навести́) па́ніку. Мимоволі чи свідомо створювати стан тривоги, розгубленості; виклика́ти жах в оточуючих. Це була стара й давно відома їх (фашистів) тактика — сіяти паніку в тилу, на всіх шляхах і стежках, що вели до фронту (В. Кучер); Появлявся (отаман) цілковито несподівано, .. починав пекельну стрілянину і наводив паніку на всіх: грабував, палив (Г. Хоткевич).... смотреть
недок. наводити, док. навести1) (вказувати шлях) to direct (at), to guide, to leadнаводити когось на думку — to suggest an idea to someoneнаводити на с... смотреть
I навод`ити-воджу, -водиш, док. , розм. Народити в якій-небудь кількості.II нав`одити-джу, -диш, недок. , навести, -еду, -едеш; мин. ч. навів, навела,... смотреть
【未】1) 指引, 引向, 领到Наводити на слід 给…指引线索2) (武器﹑ 仪器等) 对准, 瞄准, 指向3) 引用, 引证, 举(例)Наводити приклад 举例Наводити як приклад 举…为例2) (动物) 生, 产
несов. - наводити, сов. - навести 1) наводить, навести; направлять, направить наводити, навести на розум — наводить, навести на ум [разум], образумливать, образумить 2) (о данных, примерах, чьих-н. словах и т.п.) приводить, привести наводити, навести як приклад (кого, що) — приводить, привести в пример (кого, что) 3) (рождать) разг. наводить, навести... смотреть
(поліцію) приводити; (на слід) спрямовувати, скеровувати, (кріс — ще) рихтувати, націлювати; (слова) цитувати; (на гріх) штовхати, спонукати; (жах) викликати, наганяти, завдавати чого; (на думку) наштовхувати, напроваджувати; (лад) робити; (міст) перекидати, прокладати, споруджати.... смотреть
наво́дити[наводиетие]-оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи
-джу, -диш 1. naprowadzać 2. przytaczać ~ на гріх przywodzić do grzechu ~ приклад przytaczać przykład ~ тінь на когось rzucać cień (podejrzenie, oszczerstwo, kalumnie) na kogoś zob. навести... смотреть
Наво́дити, -во́джу, -во́диш; наво́дь, -во́дьмо, -во́дьте; див. наве́сти́
Аддавацьаддацьдавацьдаць
(аргументи тощо) put forward, afford, develop, (підставу, причину) furnish, offer, supply
1) наводи́ть, приводи́ть 2) ссыла́ться, цити́ровать 3) перечисля́ть
(при стрілянні — шукати ціль) наставляти, направляти, спрямовувати.
техн.; физ. индуктировать, индуцировать, наводить
{наво́диетие} -о́джу, -диеш; нак. -о́д, -о́дтеи.
наво́дити дієслово недоконаного виду розм.
аддавацьаддацьдавацьдаць
аддаваць аддаць даваць даць
produce an alibi
put forward an argument, offer an argument, present an argument, produce an argument
adduce arguments
offer excuses
plead justification
make enquiries (v.).
produce reasons
adminiculate
adduce evidence, afford proof, bring evidence, develop evidence, develop proof, lay evidence, offer evidence, present evidence, produce proof, submit proof, submit to evidence, supply proof, tender averment, tender evidence, tender to evidence... смотреть
adduce proof, present proof, show proof
bastardize
rebut
produce reliable evidence
put on trail
give fresh evidence, introduce fresh evidence, present fresh evidence, produce new evidence
give justification
file of documents pleading
furnish a cause
(на своє виправдання) explain oneself, provide explanation
supply legal excuse