наурочити, -чу, -чиш, док., наврочувати, -ую, -уєш, недок., перех.
Принести горе, заподіяти нещастя, пошкодити кому-небудь поглядом, словами чи діями (за забобонними уявленнями). || безос.
••
Щоб (аби) не наврочити у знач. вставн. сл. — уживається, щоб застрахуватися від того, що ніби може загрожувати.
Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»
НАВРО́ЧЕНО предик., кому, НА́СЛАНО на кого, НАПУ́ЩЕНО на кого, НАВРО́ЧИЛО (НАУРО́ЧИЛО рідко) безос., кого, ПОРО́БЛЕНО, ЗАПОДІ́ЯНО, ПОДІ́ЯНО, ПОЧИ́НЕНО ... смотреть
НАВРО́ЧИТИ, НАУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док.1. кого, чого і без дод., етн. Особливим магічним поглядом, словами або діями накликати на кого-небудь горе, нещас... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: наврочившипринести горе, заподiяти нещастя, пошкодити кому-небудь поглядом, словами чи дiямисгла... смотреть
наурочити, -чу, -чиш, док. , наврочувати, -ую, -уєш, недок. , перех. Принести горе, заподіяти нещастя, пошкодити кому-небудь поглядом, словами чи діями... смотреть
розм.to overlook, to throw (to cast) an evil spell on, to bewitch with the evil eye; to hoodooщоб не наврочити — touching wood
Навро́чити, -ро́чу, -ро́чиш, -чать; не навро́ч, навро́чмо, навро́чте
док., (очима) зурочити; недок. накликати, біду, напускати напуст.
Сурочыцьурачы
навро́чити дієслово доконаного виду
сурочыцьурачы
сурочыць урачы
сглазить