ДРЕСИРУВА́ТИ (тварин, птахів), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ), ТРЕНУВА́ТИ рідше; ПРИБО́РКУВАТИ (перев. диких звірів); НАТА́СКУВАТИ (перев. мисливських собак). — Д... смотреть
Батьків хліб не навчить, як треба жить.Від батьківського багатства не порозумнішаєш.Навчай інших — і сам навчися.Навчання приносить користь не лише учн... смотреть
навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ((до́брому) ро́зумові, уму́-ро́зуму) кого. Виховувати когось відповідно до усталених норм, правил, звичаїв і т. ін. І книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М. Стельмах); Хіба ж я її не гляділа, хіба не ростила, доброму розумові не навчала? (Панас Мирний); — Хівря з серця почала Наталцю бити — уму-розуму вчити (Грицько Григоренко); Подумав, подумав (горобчик) та й почав просити курку: — Навчіть мене розуму, пані матусю! (Леся Українка). навчи́ти на до́брий ро́зум. — А дитина наша,— каже,— ще молоденька, нехай ми ще самі її покохаємо та навчимо на розум добрий (Марко Вовчок). навча́ти добру́ і ро́зуму. Доглядала ж (мати) сама його, сама й навчала Добру і розуму (Т. Шевченко).... смотреть
недок. навчати, док. навчитиto teach, to instruct; (натаскувати) to coach; військ., спорт. to train, to drillнавчити музики (мов) — to teach music (lan... смотреть
НАВЧИ́ТИ див. навча́ти.
Адукавацьнавучацьнавучыць
【完】 见 навчати
навчи́ти дієслово доконаного виду
адукавацьнавучацьнавучыць
адукаваць навучаць навучыць
див. навчати.
сов. от навчати