-а, ч.
1) Службова особа, яка від імені глави держави здійснює державну владу на якійсь території.
2) заст. Помічник ігумена або довірена особа митрополита.
3) заст. Заступник кого-небудь.
Смотреть больше слов в «Толковом словаре украинского языка»
НАМІ́СНИК, а, ч.1. Службова особа, яка від імені глави держави здійснює державну владу на якійсь території.А в Соломона було дванадцять намісників над ... смотреть
ЗАСТУ́ПНИК (той, хто заступає когось на якомусь посту, виконує чиї-небудь обов'язки), ЗАМІСНИ́К, ЗАМ розм., НАМІ́СНИК заст. На факультеті Ляля редагува... смотреть
Iголландський штадгоудер, з кін. XV ст. представник монарха в окремих нідерландських провінціях; від проголошення незалежності Пн. Нідерландами найвища... смотреть
I голландський штадгоудер, з кін. XV ст. представник монарха в окремих нідерландських провінціях; від проголошення незалежності Пн. Нідерландами найвища посадова особа республіки. II повноважний управитель краю чи провінції, котрому ця функція доручена верховним правителем; у Галичині н. правив у 1848-1918.... смотреть
Намі́сник:— заступник цісаря у краях Австрійської ( Австро-Угорської) монархії, зокрема у Галичині (від 1949 р), з 1866 р. тут цей пост посідали поляки... смотреть
-а, ч. 1》 Службова особа, яка від імені глави держави здійснює державну владу на якійсь території.2》 заст. Помічник ігумена або довірена особа митро... смотреть
намі́сник[нам’існиек]-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
імен. чол. роду, жив.іст.наместник
[namisnyk]ч.namiestnik
Deputy; vicegerent; церк. vicar, eparch
1. Те саме, що священик парафіяльний; 2. Те саме, що ігумен
Заступник, уповноважений, керівник
Намі́сник, -ка, -кові; -ники, -ків
{намі́сниек} -ка, м. (на) -кові/-ку, мн. -кие, -кіў.
намі́сник іменник чоловічого роду, істота
alderman, vicarious ruler
-а m namiestnik
ист. наместник
намісник, -а