ЧУДО

-а; мн. чуда, чуд і чудеса, чудес; с.

1) За марновірними та релігійними уявленнями – явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням Божої сили.

2) перен. Те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне. || Вигук, що виражає здивування, захват від чого-небудь. || Щось надзвичайне і всесильне; те, що допомагає вийти зі скрутного становища. || у знач. присудк. сл. Дивно. || у знач. присл. чудом (також зі сл. якимсь, якимось, яким). Невідомо, незрозуміло як; дивним чином.

3) Те, що викликає загальне захоплення, вражає своїми якостями, властивостями, красою. || Про найвищий вияв чого-небудь, яких-небудь ознак, якостей, властивостей і т. ін.

4) мн. чуда. Казкова істота; диво.

••

Чудо-юдо нар.-поет. — казкове чудовисько.