ЖАЛЬ

I жалю, ч.

1) Важкий настрій, що викликається якоюсь невдачею, горем і т. ін.; сум, печаль, скорбота.

••

На {превеликий} жаль вставне словоспол. — виражає жалкування з приводу чого-небудь.

Завдавати жалю кому — засмучувати кого-небудь, наводити тугу, печаль на когось.

2) Співчутливе ставлення до чийого-небудь горя, переживання; жалість, співчуття.

3) перев. мн. Невдоволення з приводу чого-небудь; скарги, нарікання.

••

Мати жаль до кого — бути невдоволеним ким-небудь, нарікати на когось.

II присудк. сл.

1) кого, чого. Про жалість (у 1 знач.), співчуття до кого-, чого-небудь; жалко, шкода. || з інфін. і спол. що. Про співчуття, що виникає внаслідок чого-небудь; жалко. || на кого – що. Про почуття невдоволення, образи.

2) кого, чого і з спол. що. Про почуття смутку, журби; жалко, шкода.

3) чого і з інфін. Про небажання витрачати, віддавати що-небудь, позбуватися чогось.